Тема 1. Менеджмент як самостійний вид професійної діяльності

 

План

1. Поняття, завдання та зміст менеджменту.

2. Ціль менеджменту.

3. Предмент, об’єкт і завдання навчальної дисципліни Менеджмент, її зв’язок з іншими дисциплінами.

​

1. Поняття, завдання та зміст менеджменту

  Слово «менеджмент» (від англій­ського management) є похідним від, manage - "управляти". Тому термін "management" можна перекласти як керування-функція, вид діяльності з керівництва працівниками будь-яких організацій. Однак термін «менеджмент» необхідно відрізняти від терміну «управління», що набагато ширший, оскільки застосовується в різних сферах і видах діяльності (наприклад, управління державою, управління трактором, управління ростом і розвитком рослин, управління продуктивністю тварин і т.д.). Отже, термін «менеджмент» застосовується лише в одній сфері - господарській діяльності (підприємство, магазин, банк, страхове товариство й інші господарські одиниці). Тому вживання слова «менеджмент» не данина моді, а точне визначення поняття стосовно управління господарською діяльністю.

    Існує багато визначень сутності менеджменту.  Так, Оксфордський словник англійської мови трактує менеджмент як спосіб, манеру поводження з людьми; владу і мистецтво управління; особливого роду вміння й адміністративні навики; орган управління, адміністративну одиницю.

   Найчастіше менеджмент визначають як сукупність принципів, методів, форм і засобів управління, особливий вид діяльності, пов'язаний з керівництвом     людьми,     умілим     використанням     їхньої     праці,   інтелектуальних спроможностей, мотивів поводження для досягнення поставлених цілей.

   Загалом наявність багатьох підходів до розгляду менеджменту спричинили появу більш ніж трьохсот визначень менеджменту, згідно яких менеджмент – це:

- самостійний вид людської діяльності, професійно спрямований на досягнення цілей організації шляхом використання різного роду ресурсів із застосуванням принципів та методів наукового управління;

· спосіб та манера спілкування з людьми;

· влада та мистецтво керівництва;

· вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу служб та працівників;

· органи управління, адміністративні одиниці;

· наука про управління.

  Розвиток традиційного управління призвів до виникнення наукової дисципліни – менеджменту, яка має свій предмет, метод і теорію, а також ряд інструментів та інших специфічних понять.

   Предметом науки менеджмент є управлінська діяльність та організаційно-економічний механізм її здійснення. Теоретичне вивчення менеджменту ґрунтується на системі управління, головними елементами якої є: - апарат управління (менеджери);

- механізм управління (зв’язки і методи);

- процес управління (функції);

- засоби що забезпечують процес управління (інформаційні носії та технології);

- шляхи вдосконалення управління (управлінські нововведення).

Менеджмент використовує багато різних інструментів в процесі своєї діяльності, проте їх спільною основою є :

· Ієрархія – являє собою систему підпорядкування нижче стоячих підрозділів вище стоячим.

· Ринок – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що впливають на організацію, фірму, підприємство як із середини так і ззовні.

· Організаційна культура - характеризує визначенні як в суспільстві так і окремо в кожній організації правила, стандарти та норми поведінки і моралі.

Однією з основних умов управління є взаємодія між суб’єктом і об’єктом управління. Ця взаємодія визначає активних та пасивних учасників управлінського процесу. В цьому контексті те, на що спрямовується управлінська діяльність є об’єктом управління, і, відповідно, той, хто здійснює управлінський вплив є суб’єктом управління.

   Об’єктами управління є різноманітні форми суспільних відносин, поведінка і діяльність людей у різних організаціях, матеріали та грошові ресурси.

   Суб’єктом управління може бути окрема людина або група людей, які оформляються у вигляді посади або сукупності посад і утворюють управлінські підрозділи. Основою будь-якого суб’єкту управління є дія конкретних людей.

   Для того, щоб взаємодія між суб’єктами і об’єктами управління була ефективною – необхідно дотримуватися ряду умов:

· суб’єкт і об’єкт управління повинні відповідати один одному;

· в межах єдності суб’єкта і об’єкта управління останній повинен мати відносну самостійність;

· суб’єкт і об’єкт управління мають взаємодіяти між собою, ґрунтуючись на принципах зворотного зв’язку та відповідним чином реагуючи на управлінську інформацію, одержану одне від одного.

  Складовими частинами менеджменту є теорія керівництва, мистецтво і практичний досвід управління.

   Теорія управління включає закони, закономірності, принципи, методи й інші аспекти управління. Вона складає теоретичну базу практики управління, забезпечує її науковими рекомендаціями.

  Мистецтво управління - це система правил практичного здійснення управлінської діяльності, тобто конкретний додаток знань теорії управління до реалізації накопиченого досвіду, наявних спроможностей, фантазій, ерудиції, управлінського таланту працівника.

  Практичний досвід управління - це набуття практичних умінь і навиків у процесі практичної управлінської діяльності, накопичення кращих зразків управління.

Основні завдання менеджменту

1. Організація виробництва товарів і послуг на підставі врахування запитів споживачів, забезпечення стабільного положення підприємства на ринку, постійний пошук і освоєння нових ринків.

2. Систематичне вивчення й аналіз діяльності підприємства, виявлення логіки його розвитку, прогноз дії зовнішніх чинників.

3. Визначення перспективних і поточних цілей підприємства, розробка стратегії і тактики його розвитку.

4. Забезпечення підприємства ресурсами, організація раціонального використання їх для досягнення цілей, забезпечення ефективного контролю за ключовими ресурсами.

5. Створення діючих організаційних структур, оптимальне
сполучення централізації і децентралізації управління, координація роботи
всіх підрозділів підприємства.

1. Умілий добір персоналу, своєчасна й об'єктивна оцінка і просування працівників, навчання і розвиток здібностей людей, їх ефективна мотивація.

2. Безупинне поліпшення умов праці працівників, забезпечення механізації й автоматизації виробництва.

8.       Постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства,
виконання поставлених завдань.

 

2. Ціль менеджменту

    Ціль менеджменту - досягнення високої прибутковості підприємства (фірми) за рахунок раціональної організації його діяльності, ефективного використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

   Одним з головних завдань менеджменту є забезпечення існування підприємства (фірми) на ринку. Це можливо, якщо будь-яке рішення, яке приймається на перспективу, буде засвідчувати про економічну вигоду. В бізнесі це означає, що підприємство мас постійно широке коло споживачів. Керівництву підприємства потрібно постійно проводити ринкові дослідження, виявляти дійсні й прогнозувати майбутні потреби своїх реальних і потенційних споживачів; добре знати своїх конкурентів.

      Важливо знати, що чекають від фірми клієнти сьогодні і чого чекатимуть завтра. Ця складна робота називається маркетингом. Ринок дуже динамічний, він часто змінюється, а тому менеджмент створює такі умови, за яких фірма швидко реагує на ті чи інші ринкові зміни.

     Ще одним конкретним завданням є забезпечення впровадження інновацій. В умовах конкуренції фірма не виживе, якщо не будуть створюватися нові товари чи послуги більш високої якості, на більш вигідних для клієнтів умовах, чим конкурент. Поняття "інновація" містить в собі як технічні розробки і дослідження, так і всі зміни в роботі підприємства (фірми), що призводять до поліпшення їх діяльності.

   В сучасних умовах існування глобальних проблем, однією з яких є екологічна, керівництво зобов'язане надавати особливу увагу зменшенню забруднення навколишнього середовища й раціонального використання матеріальних ресурсів. Це ще одна конкретна задача менеджменту.

   Не можна забувати, що важливим елементом виробничого процесу на підприємстві є люди. Завдання менеджменту - організувати роботу колективу, що означає вміло підбирати кадри, створювати певну систему взаємовідносин між людьми, створювати умови розвитку персоналу, його росту; підвищувати ефективність праці службовців.       Якщо це завдання вирішується на низькому рівні чи недостатньо, працівники не забезпечені роботою і ефективність праці низька, становище підприємства (фірми) на ринку обов'язково погіршується.

  На думку провідного вченого в галузі менеджменту П.Друкера, основне завдання менеджменту - зробити людей здатними до суспільних дій постановкою єдиних цілей, наділенням цінностями, правильною структурою організації, вихованням необхідних трудових навичок і забезпеченням професійного розвитку. Для цього використовуються різні засоби:

• повноваження й влада;

• уміння управляти;

• управлінський механізм і структури;

•  процедури, технології управління;

• людські системи управління, побудовані на відносинах субординації.

     Основне завдання менеджменту - зробити інформацію, знання, досвід, нововведення продуктивною силою, що забезпечить існування й успіх фірми на ринку. Конкретні завдання менеджменту можна показати у вигляді певної моделі.

   Слід зазначити, що завдання менеджменту стають все більше складни­ми, які охоплюють не тільки виробництво, розподіл, обмін, фінансування, а й канали, комунікації, через які здійснюються ці процеси, вирішення питань соціального характеру. Все це потребує аналізу конкретної ситуації за певними факторами, оцінки ступеня їх впливу на діяльність організації (фірми) з метою розробки прийняття і реалізації управлінських рішень.

     Сучасні менеджери повинні бути дослідниками своїх фірм, проектувальниками, які створюють пізнавальні процеси, все необхідне для ефективного управління підприємницькою діяльністю, яка постійно змінюється і поновлюється.

     Проведений аналіз менеджменту підприємства дає можливість зробити висновок про те, що його виникнення зумовлено розвитком сучасного виробництва на індустріальному етапі розвитку виробничих сил суспільства в умовах ринку. В процесі розвитку менеджмент перетворився у важливий фактор подальшого розвитку і прогресу суспільства. Особливість проблеми менеджменту в соціально-економічних умовах України полягає в тому, що ефективне використання наявного виробничого потенціалу для більшості підприємств безпосередньо пов'язано з формуванням менеджменту, як організаційної основи розширення і розвитку підприємництва.

     Аналіз основних положень теорії і її практики менеджменту і завдань, які він повинен вирішувати в процесі організації і здійснення підприєм­ницької діяльності, призводить до висновку про необхідність розробки концепції менеджменту як основи розвитку сучасного підприємництва відповідно до умов розвитку ринкових відносин на Україні.

 

3. Предмент, об’єкт і завдання навчальної дисципліни «Менеджмент», її зв’язок з іншими дисциплінами

Наука управління сучасним виробництвом складається з трьох елементів: ♦ предмет менеджменту;  ♦ метод менеджменту; ♦ теорія менеджменту.

  Предметом науки управління є процеси створення, функціонування і розвитку підприємств, виробничих систем, а також система відносин управління, яка об'єктивно виникла па різних рівнях суспільного та індивідуального відтворення матеріальних благ.

Предмет менеджменту - структура організаційних управлінських і між особових (міжсистемних) відносин.

  Об'єктом менеджменту є окремі підприємці і трудові колективи, що мають форму підприємств, об'єднань, асоціацій, акціонерних компаній, товариств тощо.

 Теоретичним фундаментом управління сучасним виробництвом є, перш за все, економічна теорія (політична економія), яка вивчає різні системи виробничих відносин.

Процес пізнання предмета наукового управління здійснюється за схемою: ♦ безпосереднє спостереження (вивчення реальної дійсності);

♦ абстрактне мислення (формування абстракцій як наукових узагальнень);

♦ практична діяльність (перевірка гіпотез, ідей);

♦ результат діяльності (оцінка результату);

♦ висновки і узагальнення.

 Наука управління використовує сукупність специфічних прийомів і методів дослідження, які потрібно розглядати як методологію цієї науки, логіку наукового пізнання. Тому маємо право свідчить про методологію планування, управління, обліку, яка теоретично характеризує, методи для кожної з цих наук.

   Складність явищ і процесів, які вивчає управління, передбачає використання не одного, а сукупності підходів і методів. Методологічною основою сучасної науки управління є загальнотеоретичні і специфічні методи наукового пізнання: конкретно-історичний, оптимізаційний, структурно-функціональний, системно-ситуаційний і динамічний підходи, які засновані на загальній теорії розвитку систем, теорії організації і управління, інформації, саморегуляції і самоуправлінні, теорії господарського механізму.

  У процесі наукового дослідження проблем управління широко використовуються спеціальні фотохронометражні спостереження для визначення затрат робочого часу на здійснення управлінських операцій, а також способів і прийомів виконання окремих робіт. При вивченні багатьох актуальних питань (організаційна побудова підприємства, структура управління, характер взаємовідносин між працівниками) ефективні розрахункові, моделюючі, аналітичні графіки.

   В управлінні використовуються також методи соціальної психології: спостереження, експеримент, методи (анкетування, тестування, інтерв'ю).

  Широко використовують методи індукції, дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, асоціації, інтуїції та ін. При дослідженні причинних зв'язків застосовуються методи традиційної логіки. Вивчення проблем управління потребує теоретичного обґрунтування конкретних практичних дій менеджерів, які визначаються тими чи іншими господарськими ситуаціями, що їм необхідно використовувати теорії системного і ситуаційного підходів, теорії хаосу, аналізу, категорій і законів різних наук.

    Наука управління включає теорію управління, яка розкриває закономірності процесів і явищ у сфері виробництва й мистецтво управління як творчий процес, який враховує конкретну ситуацію, особливості виконавців, уміння досконало використовувати знання, трудовий досвід.

  Складовими теорії управління є ідеї теорії систем, інформації, комунікації, теорії рішень, організацій та ін.

 Багато положень наукового управління створені на підставі узагальнення методологічних закономірностей різних спеціальних наук (планування, організації, фінансів, кредитування, обліку та ін.).

  Враховуючи те, що менеджмент як наука виник на зіткненні економічних, правових, технологічних наук, філософії, соціології, психології, теорії досліджень операцій і систем, її проблеми є предметом комплексного дослідження.

  Серед комплексу наук, висновки і концептуальний апарат яких використовується в менеджменті, особливу роль відіграє економічна кібернетика. Вона розглядає систему управління з теоретичної точки зору та встановлює єдність законів побудови цих систем.   Використання методі з кібернетики дає можливість розробляти методологію моделювання систем і управління, досліджувати інформаційні процеси в системі управлінню кількісно оцінювати інформацію тощо.

  Кібернетика розглядає управління як процес регулювання, збору, передачі, обробки і використання інформації та концентрує особливу увагу на формально-структурній, кількісній стороні управління, не враховуючи якісну сторону системи, в якій ці процеси відбуваються. Вона передбачає глибокі дослідження процесів, які є об'єктами вивчення суспільних, економічних, правових та інших наук.

  Не слід забувати, що теоретичне узагальнення досвіду управління і практичне його застосування в конкретно-історичній ситуації країни, галузі, підприємстві потребує досить ретельного аналізу і творчого підходу. Мистецтво управління - це навички, уміння застосовувати теоретичні знання в практику, сукупність прикладів, шляхів умілого вирішення управлінських проблем у різних ситуаціях.

Питання для контролю знань

1. Розкрийте суть поняття менеджмент.

2. Обгрунтуйте складові менеджменту.

3. Дайте характеристику завдань менеджменту.

4. Доведіть правоту трактування цілі менеджменту

5. Поясніть зв’язок дисципліни з іншими дисциплінами.

6. Обгрунтуйте роль менеджменту у діяльно