Сутність категорій «управління» та «менеджмент»

 

План

1. Суть категорій «управління» та «менеджмент».

2. Підходи до визначення менеджменту.

3. Положення сучасного менеджменту.

​

Зміст та методичні поради по темі

​

    Під час самостійного вивчення даної теми  студенти повинні  вивчити  основні економічні категорії, які є сутністю вивчення дисципліни.

   Поняття "менеджмент" є досить загальним і мас різнобічне застосування. Воно охоплює різні принципи, цілі, види діяльності і функції.

      II. Друкер, як визнаний авторитет теорії менеджменту, пояснює, що "менеджмент" в англомовних країнах вживається досить вільно і в різних значеннях, незважаючи на те що термін "менеджмент" складний для розуміння. По-перше, він має специфічне американське походження і практично не може бути переведений на будь-яку іншу мову, включаючи англійську мову Британських островів. Він означає як функцію, так і людей, які її виконують: він визначає соціальний посадовий стан і одночасно є навчальною дисципліною і галуззю наукових досліджень. Канадський теоретик у галузі трудових відносин М. Кінг пояснює менеджмент як "з'єднувальну лайку між працею і капіталом, який може анулювати класові концепції"'.

     Термін "менеджмент" походить з англійської мови (management) і є похідним manag - "управляти", стояти на чолі, завідувати, бути здатним "упоратись з чимось".

   Існує багато визначень сутності менеджменту. Фундаментальний оксфордський словник англійської мови вперше виданий ще у 1933 р., дає такі тлумачення:

• менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми (праців­никами);

• менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;

• менеджмент - це вміння та адміністративні навички в організації ефективної роботи апарату управління (служб працівників);

• менеджмент - це орган управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

    Однак термін "менеджмент" необхідно "відрізняти від терміну "управління", що є набагато ширшим, оскільки застосовується в різних сферах діяльності (наприклад, управління державою, управління ростом і розвитком рослин, управління механізмами тощо)

   Термін "менеджмент" застосовується лише в одній сфері - господарській діяльності (підприємство, банк та інші господарські одиниці). Тому це не просто модне слово для сучасного бізнесмена, а досить серйозна і

нова діяльність з керівництва підприємства (фірми) в умовах ринкової економіки, якій потрібно вчитися все життя.

   Таким чином, дати головне і коротке визначення терміну "менедж­мент" досить складно, а простіше назвати головні ознаки, з яких складається феномен менеджменту.

   Менеджмент - це раціональний спосіб управління діловими підприємствами (фірмами); управління зорієнтоване на отримання прибутку; діяльність пов'язана з наглядом, яка використовує особливі форми організації праці, договірні та контрактні стосунки між працею і капіталом; особлива галузь наукового знання й професійної спеціалізації менеджерів, з яких складається адміністративний штат корпорації тощо.

З наукової точки зору, менеджмент - це уміння використовувати об'єктивні закони і закономірності, які використовуються в галузі управлінської діяльності.

   Менеджмент розглядає підприємство не тільки як технологічну ланку суспільного виробництва, а й як соціально-виробничу підсистему ринкових відносин. Підходи, які часто використовують при визначенні менеджменту (Схема. 1).

 

 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

Схема 1. Підходи до визначення менеджменту

1. Як процес - інтеграційний, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і керують ними.

2. Як функції управління, за допомогою яких менеджери забезпечують умови для ефективної праці робітників організації:

• планування - виявляють цілі, завдання забезпечують єдину направленість зусиль колективу;

• організування - проектування структури організації, визначення конкретних завдань, розподіл їх між працівниками;

• координування - взаємоузгодження дій різних підрозділів і працівників;

• мотивування - створення системи стимулів, завдяки якій дії працівників будуть спрямовані на досягнення поставленої мсти;

• контролювання - безперервне порівняння фактичних результатів роботи підлеглих із запланованими результатами, оцінка і коректування їх діяльності.

3. Як люди, керуючі організацією, - це керівники ринкової орієнтації, які своєчасно реагують на кон'юнктуру і динаміку пропозицій.

4. Як орган або апарат управління є складовою частиною організацій. Головне завдання - ефективне використання і координація всіх ресурсів організації.

5. Як наука управління, основу якої складає вся сума накопичених знань у вигляді концепцій, теорій, принципів і форм управлінської діяльності. Виявляє фактори і умови, за яких спільна праця людей є найбільш корисною.

6. Як мистецтво управління базується на тому, що організації - це складні системи, на функціонування яких впливають різні фактори. Цей процес потребує розвитку особистих якостей менеджера.

   У вступній статті до фундаментального підручника М.Х. Мексена, М. Альберта, Ф. Хедоурі "Основи менеджменту" наводиться таке визначен­ня менеджменту: "Менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

    Менеджмент-функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях."

"Менеджмент - це сукупність принципів, методів і засобів управління виробництвом з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку".

   Менеджмент - це система управління комерційними структурами, що є узагальненням теорії і практики, які забезпечують комерційний успіх у межах фірми.

Аналіз різних визначень менеджменту, а також дослідження проблем на мікрорівні в умовах становлення і розвитку ринкових відносин в Україні дає можливість, на думку доктора економічних наук А.В. Шегди, сформулювати таке його визначення:

менеджмент - це функція управлінського апарату розвинутого сучасного виробництва з використання законів і закономірностей суспільного розвитку, які дозволять організувати ефективне, конкуренто­спроможне виробництво в умовах, коли постійно змінюється зовнішнє і внутрішнє середовище життєдіяльності.

Здійснення цієї функції передбачає і підводить до виникнення й відтворення певних соціально-економічних відносин, які виступають соціальною формою організації, ефективного, конкурентоспроможного індивідуального відтворення. Суб'єктами відносин є керівники-менеджери й підлеглі в рамках підприємства, а також суб'єкти зовнішнього середовища, з якими необхідно вступати в певні відносини менеджерам підприємства в процесі досягнення своєї мети.

    Як новий вид діяльності менеджмент сформувався в розвинутих країнах з ринковою економікою в 30-х роках нашого століття і його часто називають конкурентоспроможною системою управління, яка адекватна ринковому типу господарювання, і привабливою сферою бізнесу.

   Менеджмент поширений скрізь, де мас місце будь-яка діяльність, але з найвищим ефектом здійснюється за умов вільного підприємництва, де переважає ринковий тип господарювання.

    Тому його можна розглядати як сукупність стратегій, філософій, принципів, методів, засобів і форм наукового керівництва будь-якою діяльністю з метою підвищення її ефективності та задоволення ринкових потреб споживачів. Його складовими є теорія керівництва, мистецтво управління і практичний досвід управління.

    Менеджмент можна розглядати як єдине ціле, що складається з елементів (частин). І такими частинами є цілі і принципи менеджменту, функції, методи менеджменту, курси менеджерів, структура управління бізнесом, техніка і технологія управління, інформація в менеджменті.

    Сучасна система поглядів на управління відома як "тиха управлінська революція", тому що вона не руйнує ті системи і методи менеджменту, які уже склалися, а постійно доповнює їх та пристосовує до нових умов.

її початок співпадає зі вступом розвинутого суспільства в інформаційну стадію. На зміну старому, традиційному напряму в менеджменті приходить новий індивідуально-інформаційний.

   Нова філософія управління заснована на системно-ситуаційному підході. Основні складові успіху лежать не в середині, а па зовнішній стороні тога чи іншого суб'єкта господарювання (фірми). Успіх залежить від того, наскільки вдало фірма пристосовується до зовнішнього середовища. Ситуаційний підхід є відповідь на вплив зовнішнього середовища. Організаційні механізми пристосовуються до виявлення нових проблем і прийняття нових рішень.

   Втіленням нового підходу є стратегічне управління, яке передбачає доповнити планування потенціалу фірми розробкою її страгегії, враховуючи прогнози її майбутнього стану. Зміна ситуації викликає зміну стратегії.

    Нова концепція управління диктує свої умови персоналу, нову управлінську культуру (прагнення до радикальних змін; готовність до ризику, орієнтацію на розвиток нових ефективних можливостей тощо).

    Цікавим є вислів П. Друкера про те. що в світі немає слаборозвинутих країн, але є тільки слабокеровані країни.

   Ці нові положення узагальнені, але вони є дійсним управлінням ефективного менеджменту в розвинутих країнах сьогодні.

     Починаючи своє існування в якості ситуаційного напряму тільки одних комерційних інститутів, менеджмент стає загальним, суттєвим механізмом розвитку суспільства. Менеджмент і діяльність менеджерів будуть все більше визначати провідні напрями суспільного процесу.

    У результаті узагальнення тих змін, які відбулися в змісті управлінської діяльності підприємствами (фірмами), які зумовлені розвитком внутрішнього і зовнішнього середовища їх життєдіяльності, можна виділити 12 положень сучасного менеджменту, згідно з якими буде розвиватись менеджмент у XXI столітті.

      Основні положення сучасного менеджменту:

• раціональне поєднання ринку і державне регулювання;

• широке використання стратегічного планування і управління в діяльності організації фірми;

• постійне коректування цілей організації як реакція на зміну зовнішнього середовища;

• досягнення стратегічних, оперативних цілей організації за рахунок оптимального розподілу матеріальних, трудових, фінансових ресурсів за основними напрямами діяльності;

• розробка нових методів і прийомів управління, які дозволяють організації більш гнучко пристосовуватись до зовнішнього середовища;

• різке підвищення кваліфікаційного рівня і мистецтва менеджерів в управлінні організацією;

• використання в практиці управління оптимального рішення, яке зумовлене детальним аналізом альтернативних варіантів вирішення проблеми;

• удосконалення структур управління, застосовуючи більше децентралізацію функцій;

• постійна турбота про підвищення кваліфікації працівників організації;

• максимальне використання інновацій, економіко-математичних методів, ЕОМ;

• розвиток інформаційних систем, широке застосування глобальної інформаційної мережі Інтернет;

• залучення працівників до управління, аналіз.

Питання для самоконтролю знань

1. Назвіть та дайте характеристику основних категорій управління.

2. Обгрунтуйте взаємозв’язок між різними категоріями управління.

3. Обгрунтуйте положення сучасного менеджменту.