top of page

Технологія розробки та прийняття рішень в менеджменті

 

План

1. Прийняття рішень, його значення.

2. Схема  розробки прийняття рішень.

  Під час самостійного вивчення теми студенти повиннівміти пояснити суть управлінського рішення,  знати методику прийняття рішень, їх значення.

Прийняття рішень, звичайно, називають процесом. Це відбувається, по-перше, тому, що практично кожне управлінське рішення визначає значне число наступних рішень. З іншого боку, втручання реального життя призводить до того, що планується одне рішення, а реалізовується -зовсім інше. І, нарешті, про прийняття рішень прийнято говорити як про процес, внаслідок його тривалості, складності і наявності цілого ряду самостійних етапів.

   У науковій літературі процес прийняття рішень розглядається у двох аспектах: у розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюєтьея із усім процесом управління; у вузькому розумінні прийняття рішень трактується як вибір найкращого рішення із багатьох альтернатив. Кожне з поданих визначень має свої недоліки:  у першому - поняття "прийняття рішень" охоплює процес його виконання і контролю результатів; у другому - звужується до вибору найкращої альтернативи, хоча процес прийняття рішень розуміє також встановлення критеріїв оцінки і вибір способів оцінки.

   Прийняття рішень - це процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором дій з усування проблемної ситуації.

   Існує безліч факторів, які впливають на процес прийняття рішення в організаціях. Найбільш важливі:

1. Ступінь ризику – завжди існує вірогідність прийняття  неправильного рішення, яке може не правильно вплинути на організацію. Ризик – фактор, який менеджери  враховують свідомо або підсвідомо, при прийнятті рішення, бо він пов'язаний із зростанням відповідальності.

  1. Час, що є в розпорядженні для прийняття рішення часто обмежений. На практиці, більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

  2. Ступінь підтримки менеджера колективом - цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не зразу. Якщо порозуміння й підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

  3. Особисті здібності менеджера - один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати ві^ні рішення.

  4. Політика організації- у цьому випадку враховується суб'єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість вико­нання - усе це може вилинути на прийняття того чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення, яке постає як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

   Діагностика проблеми. Що ж таке проблема? Існує два визначення залежно від вибору різних видів керування:

   1. Проблема - це ситуація, у якій поставлена раніше мета не досягнута, тобто, здійснюючи контроль за досягнутими результатами, виявляється, що вони значно гірше запланованих, потрібно вжити відповідних заходів з виправлення ситуації.

   2. Проблема - це виникнення потенційної невикористаної можливості.

Таке управління називається керуванням з попередженням і призначено для випадків якісного розвитку системи, наприклад, появи нових елементів, їхніх властивостей, зв'язків тощо. Зрозуміло, з появою в процесі креативних, творчих моментів, такий підхід не тільки складніший, але й на порядок дорожчий.

   На початку процесу розробки й ухвалення рішення, виходячи з особливостей розглянутого об'єкта і його оточення, необхідно визначитися з проблемою, яка виникає. Крім того, з даних визначень поняття "проблема" видно, що вони базуються на формулюванні цілей, які можна назвати нульовим етапом процесу розробки і прийняття рішень.

   Визначення, локалізація проблеми процес дуже складний. Під час аналізу практично будь-якого господарського об'єкта проступає цілий клубок з них. Потрібно знайти основну проблему, яка призвела до всіх інших. Відповідно, основні заходи щодо подолання негативних явищ будуть спрямовані саме на її подолання.

    У зв'язку зі складністю діагностика проблеми складається з ряду етапів:

♦ усвідомлення і встановлення симптомів чи ускладнень наявних невикористаних можливостей (наприклад, низькі прибутки, великі витрати, конфлікти тощо);

♦ виявлення проблеми в загальному вигляді, тобто причин виникнення проблеми;

♦ збір і аналіз внутрішньої і зовнішньої інформації, залучення консультантів.

   Важливою вимогою стає добір тільки релевантної інформації, тобто даних, що стосуються тільки конкретної проблеми, людини чи періоду часу. Очевидно, що чим менший обсяг інформації, тим, як правило, гірше якість рішень.

   Формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішень. У даному раніше визначенні управлінських рішень були виділені основні вимоги, пропоновані до них: реалістичність і ефективність. Для того, щоб рішення було реалістичним, необхідно насамперед сформулювати наявні обмеження. До них можуть відноситися внутрішні ресурси підприємства (трудові, грошові, технологічні тощо), повноваження управлінських працівників, а також зовнішні обмеження (наприклад, закони, етичні розуміння, рівень розвитку науки і техніки, конкурентна ситуація на ринку збуту) тощо.

   Визначення альтернатив. Формування набору альтернативних рішень виявленої проблеми є процесом найвищою мірою складним і творчим. Часткова формалізація цього процесу може бути здійснена за допомогою різних модифікацій методу "мозкового штурму".

    Під час формування безлічі альтернатив треба знайти компроміс між повнотою цього набору, з одного боку, і реальністю та видимістю задачі, з іншого. Однак сформувати всі альтернативи в реальній ситуації неможливо не тільки через дорожнечу й об'єктивні тимчасові обмеження. Тому частіше процес формування альтернатив закінчують як тільки знайдено кілька перспективних варіантів. Зрозуміло, що чим складніше і дорожче процес їх розробки, тим менше їх число, і, навпаки, чим відповідальніше прийняте рішення - тим їх більше.

    Методи формування ідей рішень у порядку зростання ступеня їхньої новизни можна розбити на: запозичення; запозичення з адаптацією, тобто готове рішення трохи коректується з метою його більшої відповідності ситуації. Важливим є те, скільки логічних чи переходів змін було зроблено при їхній доробці; аналогії, коли аналізується рішення з абсолютно іншої сфери діяльності, виявляються його основні принципи і на їх підставі будується рішення в необхідній області; якісно нові рішення.

    Оцінка альтернатив. Оцінка кожної з альтернатив здійснюється виходячи з безлічі відібраних критеріїв. У деяких випадках частина з них може мати кількісний, а час­тина - якісний характер.

   Вибір альтернативи. Для рішень з чіткою структурою методи вибору альтернативи містяться в дослідженні операцій.

    На остаточний вибір між альтернативами найсильніший вплив робить ще ряд таких: наявне число варіантів і якість їхнього обгрунтування; тривалість використання рішення, що готується, і його регулярність; склад і важливість зв'язаних з ним рішень; допустимість активізації рішення, наприклад, внаслідок його непопулярності.

    Усі попередні як формалізовані, так і неформалізовані критерії вибору виходять з інтересів об'єкта управління. Однак не можна забувати про те, що в самого менеджера теж є свої інтереси. Тому іноді вирішальне значення на вибір альтернативи маг те, наскільки кожен з варіантів імпонує управлінським працівникам, тобто, яка ступінь їх власної моральної і матеріальної задоволеності, пов'заної з цим рішенням, розуміння престижу.

   Для рішень з нечіткою структурою вибір часто здійснюється на підставі неформалізованих ознак без використання спеціальних методів.

    Реалізація і контроль виконання рішень. Важлива умова - визнання колективом. Для цього необхідно переконувати і залучати людей до прийняття рішень. Практика засвідчує, що у випадку, якщо колектив якоюсь мірою брав участь у підготовці варіанта, вважає його "своїм", опір ходу його реалізації значно знижується.

    Потім починається наступна фаза розглянутого етапу - контроль за ходом реалізації, тобто встановлення зворотного зв'язку для вивчення відповідності фактичних результатів із результатами, що очікувалися.

   Вибір критеріїв ухвалення управлінського рішення. При виборі критеріїв для ухвалення рішення менеджер керується системою норм і нормативів, з якими можна порівняти альтернативне рішення. Норми, як правило, обмежують вибір критеріїв, тому що менеджер не може змінити трактування того чи іншого закону, що звужує діяльність в ухваленні рішення. До числа таких обмежень можна віднести відсутність достатнього досвіду і кваліфікації, наявність гострої конкуренції й ін.

     При цьому необхідно пам'ятати, що ефективність ухвалення рішення на середньому і нижчому рівнях управління багато в чому визначається повноваженнями, що їм делегувала вища ланка управління. Таким чином, критерії при ухваленні управлінського рішення служать свого роду стандартом обмеження.

   Об'єктом ухвалення рішення є наступні види діяльності: технічний розвиток; організація основного і допоміжного виробництва; маркетингова діяльність; економічний і фінансовий розвиток; організація заробітної плати і преміювання; соціальний розвиток;                     система управління; бухгалтерська діяльність; кадрове забезпечення; інші види діяльності.

Питання для самоконтролю знань

1. Обгрунтуйте значення управлінських рішень в організації.

2. Опишіть фактори, що впливають на процес прийняття рішень в організації.

3. Зробіть характеристику моделі розробти та прийняття рішень.

bottom of page