Тема 18. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають

​

План

1. Поняття організаційної структури управління виробництвом.

2. Вимоги до організаційної структури управління виробництвом.

 

1. Поняття організаційної структури управління виробництвом

​

   Будь-яка організація складається з елементів (відділів служб, груп, окре­мих виконавців), їхніх ролей і відношень, визначених ієрархією (рівнями управління по вертикалі), поліархією (горизонтальною координацією діяльності працівників одного ієрархічного рівня або положення), писаними і неписаними правилами (кодексами) поведінки.

     Структура - це внутрішня будівля будь-якої системи, склад, взаємо­зв'язок і взаємодія її складових елементів, що забезпечує зберігання основних властивостей і організованість цієї системи.

   Організаційна структура підприємства - це сукупність і взаємо­зв'язок усіх служб і підрозділів, що здійснюють свою діяльність на підставі поділу і кооперації праці. Вона служить основою структури управління.

   Структура управління підприємства - це склад співпідпорядкованості та взаємозв'язку всіх структур і окремих працівників управління, що діють на підставі поділу і кооперації управлінської праці. У ній містяться розділи, служби та працівники апарату управління, зв'язки і відношення між ними.

   Організаційна структура управління визначається як склад, взаємо­зв'язки та супідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління організацією (підприємством).

   Згідно з цим визначенням, основними елементами організаційної структури управління є:  склад та структура функцій управління;  кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;  професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;  склад самостійних структурних підрозділів;  кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;  інформаційні зв'язки.

   Структура управління є організаційною базою системи управління, ефективним механізмом саморегулювання і координації діяльності працівників. Вона організаційно закріплює управлінські функції за праців­никами, служить мережею каналів по яких рухаються потоки інформації.

    Чим раціональніша і доцільніша структура управління, тим ефектив­ніше функціонує вся система управління.

  Своє конкретне вираження структура управління знаходить у схемі структури, штатному розписі, положеннях про підрозділи, у посадових інструкціях керівників і спеціалістів.

    Фактори формування структури управління поділяються на зовнішні й внутрішні.

   Зовнішні фактори: розвиток міжгосподарських зв'язків, система виробничо-технічного обслуговування підприємств; форми торгового, ме­дичного й культурно-побутового обслуговування населення, система державного управління підприємствами та ін.

   Внутрішні фактори: природні умови, спеціалізація і концентрація виробництва, розмір підприємства, кількість і розміри населених пунктів, розміщення їх на території, наявність і стан доріг та засобів зв'язку, рівень механізації виробничих процесів, забезпеченості кадрами і рівень їхньої кваліфікації тощо.

   Сформована система керування повинна забезпечувати раціональне використання землі, техніки, трудових та інших ресурсів. Структуру управ­ління по горизонталі складають ланки, по вертикалі - ступені управління.

   Ланки управління - це організаційно відособлені структурні підрозділи (відділи служб, групи, сектори), що виконують одну або декілька функцій управління. Ступені управління - це сукупність ланок управління, що знаходяться на одному рівні і відображають послідовність підпорядкування знизу до верху. Сукупність ланок управління (структурних підрозділів), об'єднаних за ознакою подібності виконуваних функцій, утворює службу управління (економічну, консалтингову...).

Вертикальні управлінські відносини - це відносини субординації між вищими і нижчими ланками системи управління (вертикальні зв'язки до низу) або функціональні відносини між спеціалістами вищого і нищого рівнів управління , а також між функціональними ланками управління і керівниками середньої ланки.

Горизонтальні зв’язки розглядаються  як слубові (професійні) відносини між ланками (працівниками) одного рівня господарської ієрархії.

   У цій ситуації кожен структурний підрозділ або працівник підтримує зв'язки з іншими підрозділами, але розпорядження отримує менше зверху.

 

2. Вимоги до організаційної структури управління виробництвом

​

Організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

1. Адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);

2. Гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);

3. Адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

4. Спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

5. Оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);

6. Оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення);

7. Надійність (гарантованість достовірності передачі інформації);

8. Економічність (відповідність витрат на утримання органів управ­ління можливостям організації);

9. Простота (легкість для персоналу, розуміння та пристосування до цієї форми управління, участь у реалізації мети організації).

         Організаційне планування включає наступні етапи: розподіл організації по горизонталі на блоки, що відповідають найважливішим напрямам діяльності; установлення співвідношення повноважень різних посад; визначення посадових обов'язків.

   Процес розподілу організації на окремі блоки, що можуть називатися відділами чи секторами, називається департаменталізацією.

   При департаменталізації особливу значимість набуває питання про те, як розділити діяльність співробітників організації по горизонталі і вертикалі. Іншими словами, які задачі повинна вирішувати кожна структурна одиниця й у якому елементі ієрархічної структури повинні прийматися найважливіші рішення.

  Організації, у яких керівництво залишає за собою велику частину повноважень для прийняття найважливіших рішень, - централізовані.

  Організації, у яких повноваження розподілені по нижчих рівнях керування, - децентралізовані. Керуючі середньої ланки мають дуже великі повноваження в конкретних галузях діяльності.

   Будь-яка організація може бути названа централізованою чи децентралізованою лише в порівнянні з іншими організаціями залежно від ступеня делегування повноважень.

Питання для контролю знань

1. Зробіть характеристику  елементів структури управління.

2. Обгрунтуйте фактори формування структури управління.

3. Обгрунтуйте вимоги  до організаційної структури.