Групи та їх класифікація. Відмінності формальних і неформальних груп

 

План

1. Поняття груп, їх класифікація.

2. Причини виникнення.

3. Управління групами.

 

                                   Зміст та методичні поради по темі

​

   Під час самостійного вивчення теми студенти повинні знати відмінності між формальними і неформальними групами.

    Ефективність роботи будь-якого керівника тісно пов'язана з розумінням особливостей групової роботи, зі здатністю правильно діяти в якості члена менеджерської групи і управляти власною групою. За визначенням Марвіна Шоу, "група - це дві особи і більше, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа має вплив на інших і одночасно знаходиться під впливом інших осіб" або група — це будь-яка сукупність людей, які сприймають себе як групу з деякою спільною ціллю.

   Таким чином, група - це відносно відособлене об'єднання невеликої кількості людей (зазвичай не більше 10 осіб), які знаходяться в досить стійкій взаємодії і здійснюють сумісні дії протягом досить тривалого проміжку часу. Взаємодія членів групи ґрунтується на деякому загальному інтересі і може бути пов'язана з досягненням поставленої мети.

    Особливостями груп є те, що члени групи ідентифікують себе і свої дії з групою в цілому, в зовнішніх взаємодіях виступають від імені групи (ми, у нас, нами тощо); взаємодія між членами групи носить безпосередній характер контактів, особистих розмов тощо; у групі поряд з формальним розподілом ролей існує неформальний розподіл, який визнається групою; при взаємодії між членами групи встановлюються певні відносини.

    Міжособові відносини - це дотик поглядів, позицій, звичок, думок, переконань двох і більше людей, які контактують один з одним і пов'язані в вирішенні однієї задачі.

Зазвичай, виділяють такі етапи відносин: байдужість (люди, які не знають один одного не можуть мати певні відносини); адаптація (люди пізнають один одного, формуються неформальні групи - можливі конфлікти); зміцнення відносин; етап реструктуризації (перебудови) відносин (можливі конфлікти); розпад групи.

   Ідеальна група володіє відкритістю всередину і назовні, гнучкістю, адекватним підходом до прийнятгя нових членів, творчим підходом до ролей і норм, збалансованістю цілей групи з цілями організації і бережливим відношенням до кожного нового члена. Основними характеристиками ідеальної групи є усвідомлення спільної відповідальності, ініціативність членів групи, адекватні реакції на зміни зовнішніх умов.

    За формою відносини в групах бувають: офіційні, які виникають між особами на службово-посадовій основі; неофіційні, які складаються між людьми незалежно від офіційних на ґрунті особистих симпатій.

    Як офіційні, так і неофіційні можуть бути діловими відносини (пов'язані з виконанням спільної роботи чи її частини) і особистими (складаються між людьми незалежно від виконуваної роботи - друзі, закохані тощо).

    Організації будь-якого розміру складаються з різної кількості груп. Існують два типи груп:

•        формальні - створюються керівництвом для організації виробничого процесу. Вони підпорядковуються формальному упорядкуванню (мають керівника), мають певну структуру, ієрархію, повноваження і відповідаль­ність, певний набір посад. Вони можуть бути сформовані як для виконання регулярних функцій (бухгалтерія), так і для вирішення певної цільової задачі (розроблення певного проекту);

•        неформальні - спонтанно створені групи людей, які вступають у регулярну взаємодію для досягнення спільних цілей. Вони створюються не розпорядженнями і формальними постановами, а членами організації відповідно до їх взаємних симпатій, спільних інтересів, однакових захоплень і звичок. Такі групи існують у всіх організаціях, хоча вони не відображені в структурі організації. Ці групи мають свої неписані норми та правила поведінки. Вони мають явно чи неявно вираженого лідера.          Специфіка в тому, що формальна група створена за заздалегідь продуманим планом. Неформальна ж група є спонтанною реакцією на незадоволені індивідуальні потреби.

    Що спонукає людей об'єднуватися у групи? У результаті поділу праці виникають окремі спеціалізовані функції, які вимагають для свого виконання певної кваліфікації, професії і готовності в системі сумісної діяльності виконувати певну роботу. Таким чином, створюються формальні групи, які вирішують цільові задачі.

    Важливою причиною формування груп є природне прагнення людини до об'єднання з іншими людьми, задоволення потреби у відчутті приналежності. Група дає людині відчуття захисту (саме при потребі в захисті виникли перші профспілки), від групи вона чекає підтримки, допомоги у вирішенні своїх задач. У групі людині легше отримати "винагороду" у вигляді визнання, поваги чи матеріального заохочення. У групі людина навчається, набирається досвіду від інших. Група надає людині більшої впевненості в собі. Людина стає більше інформованою. Кожна людина хоче, щоб її хтось любив, хоче бути потрібною комусь і належати комусь. Група може вирішити в певній мірі ці питання.

    На життя групи, її функціонування впливає три основних фактори: характеристики членів групи; структурні характеристики групи; ситуаційні характеристики групи.

    До характеристик членів групи, які впливають на її функціонування, відносяться: особисті характеристики людини, здібності, освіта, життєвий досвід. Для формування груп ефективним буде підібрати несхожих людей, з абстрактним, нетрадиційним способом мислення.

    До структурних характеристик групи відносяться:

1.      Комунікації в групі та норми поведінки (хто з ким і як контактує) -
тільки при відповідності своєї поведінки з нормами групи особистість може
розраховувати на її підтримку;

2.      Статус і ролі (хто яку позицію займає, що робить);

3.     Особисті симпатії й антипатії між членами групи (кому хто
подобається і у кого є антипатії);

4.      Сила і конформізм (хто на кого впливає і хто за ким іде, хто кого
слухає і підпорядковується).

   Ситуаційні характеристики групи мало залежать від поведінки її членів і групи в цілому. Ці характеристики пов'язані з розміром групи, її просторовим розташуванням, задачами, які нею вирішуються, системою винагород.

    Вважають, що оптимальна кількість членів групи - п'ять осіб, для зборів і нарад - в середньому п'ять-вісім осіб, найточніші рішення прийма­ються групою в середньому з 5-11-ти осіб. Дослідження засвідчили, що в групі з 5-ти осіб всі працівники зазвичай відчувають більше задоволення, ніж в групах більших чи менших за розміром. У групах, де є більш ніж п'ять осіб іноді виникає необхідність працівників виступати, відстоювати ідею перед великою аудиторією, що є складним для деяких людей.

Іноді виникає можливість створення колективу із двох людей. Тут повинна обов'язково буги довіра, повага, знання думки, інформування один одного.

   Для неформальних груп велике значення має закон психологічної тріади: найстійкішою психологічною структурою є тріада з сильним лідером, а найстабільнішою - тріада плюс дві людини, які відіграють роль стабілізаторів.

Взаємодія людини і групи носить двосторонній характер: людина своїми справами сприяє вирішенню групових задач, а група впливає на людину, допомагаючи їй задовольнити потреби у безпеці, повазі, любові, формуванні особистості тощо. У групах, де добрі взаємовідносини, люди мають краще здоров'я і кращу мораль, ефективніше працюють.

    Під впливом групи в людині відбуваються зміни:

• таких характеристик, як сприйняття, мотивація, система оцінок, сфера уваги та ін.;

• людина отримує певну відносну "вагу" (група визначає позицію кожного);

• допомагає індивіду знайти своє нове "Я";

• під час обговорення рішень людина може видати пропозиції й ідеї, які б не зробила, якщо б вирішувала проблему сама;

• людина в більшій мірі схильна ризикувати, чим у випадку, коли діє одна.

   Людина, входячи в групу, не тільки змінюється, вона робить вплив і на групу, на її членів. Взаємодія людини і групи може бути у вигляді: кооперації, злиття, конфлікту.

   Під час кооперації між членами групи і групою встановлюються довірливі і доброзичливі відносини, цілі людини не протирічять цілям групи.

    Під час злиття встановлюються такі відносини, коли член групи і решта частина групи розглядають один одного як органічно єдину систему. Людина в більшій мірі підпорядковує свої інтереси інтересам групи й ідентифікує себе з нею. Група ж піклується про людину, розглядає її проблеми й труднощі, як свої, допомагає вирішити особисті проблеми.

    У випадку конфлікту відбувається протиставлення інтересів людини і групи і боротьба між ними за вирішення цього протиріччя на свою користь.

Питання для самоконтролю знань

1. Обгрунтуйте поняття  група, зробіть їх класифікацію.

2. Опишіть причини виникнення груп.

3. Обгрунтуйте методику управління групами.

4. Обгрунтуйте значення закону психологічної тріади.

5. У яких формах може відбуватися взаємодія людини і групи?