Особливості управління у спільних підприємствах

 

План

1. Особливості управління у спільних підприємствах.

2. Роль спільних підприємств і вільних економічних зон у міжнародній торгівлі.

​

Зміст та методичні поради по темі

​

    Під час самостійного вивчення теми студети повинні обґрунтовувати особливості управління у спільних підприємствах та доводити роль спільних підприємств і вільних економічних зон у міжнародній торгівлі.

    Для управління діяльністю спільного підприємства створюють правління (раду), дирекцію і контрольний орган — ревізійну комісію. Головою правління і генеральним директором може бути громадянин України або іноземний громадянин

    Кількість представників у правлінні (раді) визначають за домовленістю сторін. У практиці багатьох країн діє правило, за яким встановлено пропорційну залежність представників управління від частки їх участі у статутному фонді.

    Правління - вищий орган управління спільним підприємством, який визначає основні напрями його діяльності, розмір, порядок і строки надходження додаткових внесків у статутний фонд, затверджує правила внутрішнього розпорядку підприємства, положення про персонал, організаційну структуру, створює органи, необхідні для виконання функцій підприємства, розподіляє службові функції між сторонами, затверджує звіти і висновки контрольних органів, вирішує питання, пов'язані з ліквідацією спільного підприємства.

   Рішення приймаються за присутності не менш як 2/3 учасників спільного підприємства. Згідно з Статутом діє принцип розподілу голосів "один учас-ник - один голос". Проте кількість голосів може залежати від розміру внеску учасника або принципу голосування (більшістю голосів, одностайністю або переліченням питань, з яких рішення є дійсними лише за умови одностайного прийняття).

   Статут визначає склад і компетенцію виконавчого (дирекції) та контрольного (ревізійної комісії) органів. Постійно діючий виконавчий орган підпорядковується правлінню (раді) підприємства, виконує його рішення, здійснює безпосереднє керівництво всією діяльністю спільного підприємства. Щороку дирекція укладає колективний договір з профспілковою організацією, що створюється на спільному підприємстві. Праця іноземних працівників спільних підприємств, надане житло та інші послуги оплачуються в національній валюті.

   Спірні питання, що виникають у процесі функціонування спільного підприємства, розв'язуються під час переговорів між сторонами. Якщо сторони не можуть дійти згоди протягом 21 дня після перших переговорів, то такий спір розв'язує арбітраж, рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін.

   Спільне підприємство припиняє своє існування в результаті реорганізації з наступною правопередачею або ліквідацією, якщо його діяльність не відповідає цілям, зазначеним в установчих документах, або у зв'язку із закінченням строку, на який створено підприємство, або через збитковість функціонування тощо. Під час ліквідації спільного підприємства іноземний учасник має право на повернення свого внеску у грошовій або товарній формі за остаточною його вартістю на момент ліквідації після  погашення своїх зобов'язань перед українськими учасниками і третіми особами.

   Правління (рада) призначає строком на два-три роки ревізійну комісію. Вона повинна виявляти можливі порушення господарської й фінансової дисципліни та усувати їх причини.

   На сучасному етапі розвитку нашої країни особливої актуальності набуває розвиток міжнародного підприємництва як форми практичної реалізації міжнародних економічних зв'язків з метою залучення іноземних інвестицій шляхом створення спільних підприємств. Це не тільки дає можливість зміцнювати економіку країни, але сприяє входженню її в систему світового економічного процесу.

   У міжнародній практиці спільне підприємство виступає як сукупність різноманітних форм виробничо-господарської діяльності партнерів із декількох країн, в основі якої знаходиться поєднання зусиль, фінансових коштів, матеріальних ресурсів, довгострокові гарантії збуту товарів, систематичне оновлення продукції науково-технічної й торговельної кооперації, участь у прибутках, розподілі технічних та інвестиційних ризиків. Для спільних підприємств характерні найпередовіша технологія, найвищий рівень продукгивності праці, фондовіддачі, ефективності експорту, культури виробництва, надання послуг.

   У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" вказано, що спільні підприємства - це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності на спільному управлінні та розподілі результатів діяльності й ризиків.

   Отже, спільне підприємство - це одна з організаційних структур нових форм господарювання, яке засноване на базі майна різних форм власності, має форму господарського товариства і є суб'єктом права колективної власності. В Україні є два види спільних підприємств:

• звичайні (національні) спільні підприємства;

• спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Реалізація форм міжнародного підприємства може здійснюватись двома шляхами:

1.       Без створення нового підприємства у рамках міжнародної
кооперації та міжнародної торгівлі товарами і послугами. При цьому
відносини між партнерами регулюються відповідними угодами та
контрактами;

2.       Із створенням нового суб'єкта господарювання - спільного
підприємства. Суттєвою ознакою його створення є те, що виникає новий
суб'єкт міжнародного підприємства.

   Створення спільних підприємств є найбільш заохочувальною формою проникнення підприємницького капіталу в іншу країну, а також сприяє формуванню інфраструктури, необхідної для розвитку економіки.

   Однією із ефективних форм залучення іноземних інвестицій в економіку країн у світі є створення вільних економічних зон, особливо в Україні, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств на світовому ринку.

Ініціатива створення спільних підприємств та вільних економічних зон можлива з будь-якої сторони і є фактично запрошенням до переговорів з цього питання, які є вираженням взаємної зацікавленості потенційних партнерів у спільній підприємницькій діяльності на принципах співробітництва.

    Виходячи з інтересів та цілей партнерів, спільні підприємства згруповані за такими ознаками: ♦ спільні підприємства виробничого характеру, під час організації яких зарубіжний партнер має за мету зниження витрат у процесі виробництва і збуту продукції; ♦         спільні підприємства закупівельного характеру, які створюються з метою закупок на місцевому ринку тільки дешевої сировини напівфабрикатів, необхідних для виробництва готової продукції на підприємствах зарубіжних партнерів; ♦ збутові спільні підприємства, які формуються з метою освоєння нових ринків збуту як у країні місцезнаходження спільного підприємства, так і в зарубіжних країнах; - спільні підприємства науково-дослідницького характеру, які створюються з метою об'єднання досвіду і результатів наукових проектних розробок для випуску нових видів продукції, матеріалів, створення прогресивних технологій, ноу-хау; - спільні підприємства комплексного характеру, які поєднують різні види діяльності.

    Вибір створення спільного підприємства та його функціонування з метою залучення іноземних інвестицій здійснюється з урахуванням різних факторів. До них можна віднести: наявність виробничо-технічного потенціалу; доступ до ресурсів; оцінку позиції підприємства стосовно привабливості ринку (ємність ринку, відносна прибутковість справи, бар'єри для вступу у ринок); оцінка позиції підприємства  відносно конкурентів.

   Українські партнери, створюючи спільні підприємства, прагнуть, перш за все, збільшити розмір інвестицій у своє виробництво, усуваючи тим самим "вузькі місця" у фінансуванні, а також освіті, нові технології за допомогою більш удосконаленого устаткування, одержати ліцензію, ноу-хау і знання у галузі менеджменту.

    Відповідно у зарубіжних партнерів є свої мотиви і ціїп при створенні спільних підприємств в Україні. У першу чергу, до них можна віднести: освоєння нових ринків; скорочення витрат виробництва (скорочення капітальних затрат і зниження ризику при створенні нових потужностей); приплив ресурсів (придбання нових джерел ресурсів і оновлення виробничої бази).

    Головна мета створення спільних підприємств іноземними партнерами є вихід на нові ринки.

    Основною формою товарно-грошових відносин міжнародного підприємництва є міжнародна торгівля, що є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу на підставі міжнародного поділу праці.

    Зовнішня торгівля - це торгівля між країнами, яка складається з вивезення (експорту) і ввезення (імпорту) товарів і послуг.

    Основна роль спільних підприємств і вільних економічних зон у міжнародній торгівлі вбачається в тому: можливість оздоровити економіку країни; входження країни у систему світового економічного простору; підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку, у галузі в цілому; використання торгової марки партнера для поліпшення процесу збуту і підвищення конкурентоспроможності; розвиток експортної бази і скорочення нераціонального імпорту; залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; використання сучасної зарубіжної техніки і технологій; придбання досвіду в сфері керівництва кадрами і виробничим процесом.

    Успішний розвиток спільних підприємств та створення вільних економічних зон в Україні сприятимуть інтегрованості нашої країни до світової організації торгівлі з метою забезпечення гарантованої стабільності економічних зв'язків, розширення ринків збуту та постачання на основі співробітництва з різними країнами світу.

Питання для самоконтролю знань

1. Опишіть особливості управління у спільних підприємствах.

2. Назвіть структуру управління у спільних підприємствах.

3. Яка роль спільних підприємств і вільних економічних зон у міжнародній торгівлі.