Тема 45. Характеристика типів лідерства

 

План

1. Поняття авторитету.

2. Якості керівника-лідера.

3. Стилі керівництва.

                          

  1. Поняття авторитету

​

          Авторитет менеджера Авторитет (від лат. - влада, вплив) - вплив керівника (спеціаліста) на людей, заснований на визнанні його заслуг і особистих якостей.

         У практиці управління умовно виділяють види авторитету: службовий (формальний) і особистий (морально-психологічний) авторитет.

         Службовий авторитет визначається займаною посадою. При цьому підлеглі відносяться до керівника з пошаною, що личить його службовому положенню.

         Особистий авторитет - це здатність керівника впливати на людей без застосування адміністративної влади. Він завойовується особистими якостями. Завоювати особистий авторитет - це значить завоювати повагу, довіру і любов людей.

         Керівник, що разом із службовим авторитетом завоював особистий авторитет, є одночасно формальним і неформальним лідером колективу. І Три високому особистому авторитеті підпорядкування розглядається працівниками, як необхідність викликана організацією трудового процесу. Такому керівнику виконавці підкоряються під впливом віри в його здібність правильно керувати.

         Керівництво засноване тільки на формальному авторитеті тяготить

людей і підпорядкування розглядається, як змушене, нав'язане керівником.

Автори іч-1 пик пікає наслідування.   Авторитетний керівник служить

еталоном  для підлеглих. Вони беруть із нього приклад у роботі, поведінці

в побуті й особистому житті.

         Деякі керівники і фахівці вважають, що призначення їх на ту або іншу посаду автоматично дає їм потрібний особистий авторитет.   Однак,

це не так. Для завоювання власного авторитету кожний менеджер повинен мати певні особисті якості.

         Якості, що сприяють завоюванню авторитету: глибокі знання своєї справи; працьовитість; повага до людей (не можна домогтися поваги людей, не шануючи їх); скромність і простота; справедливість;                ввічливість;

терплячість і стриманість;     висока особиста організованість,  охайність  і акуратність; точність і обов'язковість    почуття гумору.

 

2. Якості керівника-лідера.

​

   Якості, які призводять до втрати авторитету - вони прямо протилежні якостям, що сприяють завоюванню авторитету. Найбільш неприйнятні з них такі: грубість; нестриманість; кривда; байдужість; чванство і зарозумілість; необов'язковість.

         Основний шлях завоювання високого особистого авторитету - це самовиховання.

         Самовиховання - це самостійний, цілеспрямований розвиток у собі позитивних якостей і викорінювання негативних. Основними прийомами самовиховання є: самоаналіз і самооцінка, самозобов'язаність (упорядкування програми, постановка цілі, розробка правил), виконання програми (постійні тренування), самоконтроль і самозвіт.

         Головним інструментом самовиховання служить сила волі. Толстой Л.М. писав: "Що призначено, неодмінно виконати, те виконуй не дивлячись ні на що......  Що виконуєш, виконуй добре". Це означає, що самовиховання   є   результат   систематичного   вольового   самовпливу   і самообмеження.

Керівник, що систематично працює  над собою, швидко відстане і

навіть, завоювавши колись авторитет, може загубити його.                      

         Псевдоавторитет - може бути заснований на пригнічуванні і страху підлеглих; на підлещуванні перед ними, підлагоджуванні до них в ім'я помилкової "популярності"; на чванстві, зневажливому відношенні до людей.

      

3. Стилі керівництва

​

    Стиль керівництва - це система найбільш характерних і постійно застосовуваних   форм   і   методів   керівництва.      Іншими   словами   -   це "управлінський почерк" у роботі керівника.    Стиль виражає відношення менеджера до людей, способи їхньої мотивації, особисту організацію праці. Стиль керівництва пов'язаний із методами управління.   Проте, якщо методи управління незмінні  при  виконанні їх різними керівниками, то стиль роботи визначається індивідуальними особливостями людини.

         Типи стилю керівництва за ступенем концентрації влади та делегування повноважень.

         Авторитарний стиль - характеризується надмірною централізацією влади, самовладністю, посиленою схильністю до єдиноначальності. Автократ багато працює і вимагає цього від інших. Він одноосібно вирішує всі питання управління виробництвом, не зважаючи на думку підлеглих. Часто втручається в дії керівників нижчих рангів, сковує їхню ініціативу, не довіряє їм. Такий керівник не визнає помилок, не терпить критики, іноді різкий, нестриманий, не шанує підлеглих.

         У той же час він ініціативний, енергійний, рішучий. Тому його використання доцільно тільки у визначених умовах, коли вимагаються швидкі її категоричні дії.

Тип авторитету в даного керівника - в основному формальний, посадовий.

         Демократичний стиль - відрізняється високим рівнем демократизації повноважень, колегіальним рішенням більшості проблем. Демократ із бажанням ділиться владою з підлеглими, дає їм можливість виявляти ініціативу, розвивати своєї здібності. Він прислухається до думки підлеглих, дає їм самостійність  і широку свободу для вирішення питань та виконання завдань. Керівник із демократичним стилем створює в колективі атмосферу відкритості і довіри. У таких умовах керівник користується не тільки службовим авторитетом, але й особистим.

         Ліберальний стиль - грунтується на невтручанні керівника в справи підлеглих. Для нього характерна безініціативність, безвідповідальність, нерішучість, непевність, непослідовність. Такий керівник постійно чекає вказівок зверху, йде на поводі в підлеглих, боїться конфліктів, схильний до примирення з обставинами, не бажає ризикувати. Водночас ліберал, як правило, ввічливий, доброзичливий, обережний. Даний стиль yе одержав широкого поширення. Він властивий, головним чином, науковим установам,творчим колективам.

Питання для контролю знань

1. Зробіть характеристику авторитету керівника.

2. Назвіть якості керівника-лідара.

3. Обгрунтуйте типи стилю керівництва.

4. Яка роль керівника-лідера в організації?