Тема 60. Поняття, цілі й основні напрями інноваційного менеджменту

 

План

1. Поняття та основні цілі інноваційного менеджменту.

2. Основні напрямки інноваційного менеджменту.

 

1. Поняття та основні цілі інноваційного менеджменту

​

   Зростаючі внутрішня і зовнішня конкуренції підвищують значення новаторства і змін в організаціях (підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях та ін.), втілення яких в нові технології і продукти (сервіс) забезпечує необхідний рівень економічної стійкості господарюючих суб'єктів.

   Інновація (нововведення, новина) - це процес, спрямований на створення, виробництво та розвиток нових видів виробів, технологій, форм організації праці, виробництва і управління або якісне їх удосконалення. Інноваційна діяльність може розглядатися як одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження науково-технічного прогресу у виробничій або соціальній сфері.

Формою прояву науково-технічного прогресу є науково-технічна революція, яка відображає докорінні зміни в розвитку продуктивних сил на підставі пізнання і використання законів розвитку природи і суспільства.

   Терміни "інновація" і "зміна" не тотожні. Зміна (англ. change) - це будь-яка зміна чогось фактично (статускво) існуючого, тоді як інновація є більш спеціалізований вид змін (перемін). Інновація (англ. innovation) є новою ідеєю, яка стосується поліпшення чи використання нового процесу, продукту чи обслуговування (сервісу).

Всі інновації (нововведення) означають зміни, але не всі зміни є нововведеннями, оскільки зміни можуть не нести нових ідей чи істотних поліпшень.

   Інновації в організаціях можуть бути як радикальними проривами (лазерні технології), так і малими вдосконаленнями, наприклад, вдоскона­лення пристрою для "зачистки олівців". Хоча радикальне поліпшення важливе для багатьох організацій, мале вдосконалення також є важливим.

   Процес інновацій містить характерну комбінацію властивостей (особливостей). З одного боку, новаторство містить значну невизначеність, оскільки важко передбачити на скільки успішним буде результат. З іншого боку, цей процес вимагає всебічного знання у тому розумінні, що необхідно мати найостаннішу інформацію про ситуацію, принаймні на стадії розробки. Треба мати на увазі, що нововведення особливо вразливі через плинність кадрів і перехід працівників на інше місце роботи. Процес новаторства часто буває також спірним, оскільки ресурси, направлені винятково на інновацію, очевидно, можуть бути використані на альтернативну діяльність. Процес інновації часто виходить за межі організації, тому що часто відбувається розробка і впровадження більш ніж одного елемента в умовах зростаючої складності. Отже, виникає потреба для менеджерів не лише зрозуміти основні аспекти змін, але також і спланувати потреби в процесі нововведень.На зміни і нововведення в організаціях впливають зовнішні й внутрішні фактори.

Управління інноваційним процесом і окремими його стадіями нині складає окремий розділ економічної науки - інноваційний менеджмент.

   Інноваційний менеджмент (англ. innovation management) - це сукупність наукових принципів, форм та методів управління інноваційними процесами і персоналом, зайнятим інноваційною діяльністю.

Інноваційний менеджмент складають дві групи функцій: загальні та спеціальні, які іноді в літературі називають забезпечуючими. Загальні функції менеджменту є притаманними будь-якому виду людської діяльності: планування, організація, мотивація і контроль. Звичайно, здійснення цих функцій має свою специфіку, що залежить від керованого об'єкта, його особливостей.

 

2. Основні напрямки інноваційного менеджменту

​

   В інноваційному менеджменті здійснюються такі специфічні функції: управління процесом створення інновацій, розробка інноваційних проектів, впровадження інновацій, оцінка ефективності інноваційної діяльності та ін.

Інноваційний менеджмент має такі стадії:

  >планування (складання плану реалізації цілі і стратегії);

>визначення умов і організація (виявлення потреб в ресурсах для реалізації інноваційного процесу, постановка задач для працівників, організація робіт);

>виконання (проведення досліджень, здійснення розробок, реалізація плану);

>керівництво (контроль і аналіз, корекція дій, накопичення досвіду, оцінка ефективності застосування інновацій).

   Інноваційний менеджмент засновується на прийнятті грамотних управлінських рішень. Якість прийнятого рішення залежить від використання наукових підходів, методів моделювання, рівня автоматизації управління, мотивації прийнятих рішень. Важливу роль у прийнятті рішень відіграють психологічні аспекти особистості інноваційного менеджера - інтуїція, судження і раціоналізм.

  Ціль інноваційного менеджменту - збільшення прибутку організації шляхом безупинного розвитку науково-технічного прогресу, впровадження нововведень, проведення реформ (змін) в організації.

  Складним завданням інноваційного менеджменту є управління джерелами інноваційних можливостей.

   Можна також виділити реактивні й стратегічні інновації.

   Інновації реактивні - інновації, які забезпечують виживання підприємства, як реакція на нові перетворення, що здійснюються конкурентом, щоб бути спроможним вести боротьбу на ринку.

  Інновації стратегічні - нововведення, впровадження яких має попереджувальний характер з метою отримання вирішальних переваг у перспективі.

   Здійснюваний інноваційний процес включає насамперед фундамен­тальні (теоретичні) дослідження, прикладні дослідження і дослідно-конструкторські розробки.

Інновації є характерною рисою ринкової економіки.

Питання для контролю знань

1. Обгрунтуйте поняття інноваційного менеджменту.

2. Обгрунтуйте ціль інноваційного менеджменту.

3. Зробіть класифікацію інновацій.

4. Зробіть характеристику напрямів інноваційного менеджменту.