top of page

Тема 73. Організація управління в державних с.г.підприємствах. Організація управління в акціонерних формуваннях

 

План

1. Організація управління в державних с.г.підприємствах.

2. Організація управління в акціонерних формуваннях.

1. Організація управління в державних с.г.підприємствах

    Згідно з законодавством України в народному господарстві відбулися процеси роздержавлення і приватизації підприємств. Це підприємства спеціалізовані на насінництві, розведенні племінної худоби, навчальні господарства вищих навчальних закладів, дослідні та дослідно-експериментальні господарства.

   Держгоспи - державні сільськогосподарські підприємства, які відо­кремлені економічно, мають у своєму розпорядженні виділені основні та оборотні засоби і відшкодовують свої витрати за рахунок власного прибутку в результаті виробничо-фінансової діяльності. Основою їх діяльності є принципи повного господарського розрахунку і самофінансування.

     Державне підприємство засноване на державній, загальнодержавній або комунальній власності. Підприємство створюється згідно з рішенням міністерства та інших органів виконавчої влади. Державне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном (крім основних фондів). Діяльність держгоспів здійснюється на підставі Господарського кодексу України. Вони можуть займатися будь-якими видами діяльності, не забороненими чинним законодавством, самостійно планувати свою діяльність з обліком попиту на продукцію (послуги), продавати і здавати в оренду засоби виробництва, випускати і реалізовувати цінні папери. Держава впливає на держгоспи через економічні важелі (відсотки на вклади й позики, прибутки від цінних паперів, ціни на податки, податкові пільги й економічні санкції, цільові дотації і субсидії, валютний курс, норми амортизаційних відрахувань, соціальні, екологічні й інші норми.

    Держгоспи користуються правами юридичної особи, виконують обов'язки, пов'язані з їх діяльністю, мають свої баланси і самостійно вступа­ють у господарські відносини з іншими підприємствами (об'єднаннями) та організаціями, з власної ініціативи приймають рішення, які не повинні суперечити чинному законодавству. У складі держгоспів працюють виробничі підрозділи - цехи, відділки, ферми, бригади, ланки, механізовані за. они, орендні колективи. Вони діють на засадах внутрішньогосподарського розрахунку, колективного або орендного підряду. Свою організаційну структуру кожен держгосп визначає самостійно.

   Нині законодавство розширює право держгоспів у господарській, соціально-економічній та управлінській діяльності. Держгосп має право продавати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші цінності, що йому належать, залучати кошти юридичних осіб і громадян, випускати і реалізувати цінні папери, приймати будь-які рішення, що не суперечать чинному законодавству, самостійно планувати свою діяльність. Підставами для розробки перспективного і поточного планів є попит на вироблену продукцію (послуги), а також потреба у забезпеченні виробничого і соціального розвитку підприємства та підвищенні особистих доходів його працівників.     Підприємство погоджує з радою народних депутатів передбачені планом заходи, які можуть мати економічні, соціальні та інші наслідки або які торкаються інтересів населення певної території.

    Держгоспи можуть створювати спільні підприємства з вітчизняними підприємствами та організаціями або з іноземними юридичними особами і громадянами, на добровільних засадах об'єднуватися у спілки, господарські асоціації, концерни та інші об'єднання за галузевим, територіальним або іншими принципами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

   Держгосп самостійно формує систему управління, визначає чисель­ність управлінського персоналу на підставі штатних нормативів. Прийнято виділяти такі нормоутворюючі фактори для введення відповідних посад керівних працівників, спеціалістів і обслуговуючого персоналу держгоспів: наявність об'єктів диспетчеризації (головний або старший економіст, заступник директора з комерційної роботи, економіст з матеріально-технічного постачання і збуту, агент-експедитор); кількість структурних підрозділів (керуючий відділом, фермою, начальник цеху); розміри умовної збиральної площі (агрономічна служба); поголів'я тварин (зоотехнічна і ветеринарна служба); кількість одиниць техніки (інженерно-технічна служба, служба автогаража і ремонтної майстерні); кількість електроустановок (інженер-електрик або технік); чисельність середньорічних працівників (бухгалтери, завідуючий господарством або заступник директора з господарської частини); обсяг будівельно-монтажних і ремонтних робіт (служба капітального будівництва і ремонту). Управління підприємством організовують відповідно до його Статуту, поєднуючи принципи самоврядування трудового колективу і права власника на господарське використання його майна.

   Очолює держгосп директор, який наймається (призначається) власником або обирається на посаду власниками. З ним може укладатися контракт (договір, угода). У контракті визначаються права, обов'язки і відповідальність керівника підприємства, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади. Директор держгоспу самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що стосуються компетенції загальних зборів (конференцій) трудового колективу.

   Вищим органом управління є загальні збори (конференція) трудового колективу, які розв'язують основні питання виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку підприємства (про викуп майна підприємства, укладення з адміністрацією колективного договору чи угоди, обрання або відкликання представників до ради підприємства), заслуховуює звіти про їх діяльність.

Рада підприємства виконує повноваження в період між зборами (конференцією). Вона вирішує ті питання, які не мають можливості вирішити на загальних зборах. Рада підприємства не має права втручатися в оперативно-розпорядницьку діяльність адміністрації.

   Основні питання організації щоденної діяльності трудового колективу держгоспу регламентуються типовими правилами внутрішнього розпорядку. Правила включають сім розділів, в яких відображені питання, починаючи від прийому на роботу робітників та службовців і закінчуючи відповідальністю за порушення трудової дисципліни.    Розділи типових правил внутрішнього розпорядку включають: загальна частина; порядок приймання та звільнення робітників і службовців; основні обов'язки робітників і службовців; основні обов'язки адміністрації; робочий час і його використання; стимулювання за успіхи в роботі; відповідальність за порушення трудової дисципліни.          Виробничі й трудові відносини у держгоспі, а також питання охорони праці, соціального розвитку колективу і здоров'я його членів регулюються колективним договором (угодою), який щороку укладається між трудовим колективом і адміністрацією. У колективному договорі передбачаються взаємні обов'язки сторін, пов'язані з виконанням плану соціально-економіч­ного розвитку, культурою обслуговування, підвищенням кваліфікації працюючих тощо. У додатку до договору (угоді про охорону праці й техніку безпеки) перелічуються роботи і професії, що дають право на підвищення тарифу оплати, додаткову відпустку, безкоштовне профілактичне харчування.

   У колективний договір можуть вноситися нормативні положення, які не передбачені законом, але не суперечать йому або які передбачені законом, але деталізуються залежно від умов діяльності держгоспу (наприклад, додаткові санкції, що застосовуються до порушників трудової дисципліни).

   Після обговорення робітниками і службовцями на загальних зборах колективний договір підписують директор держгоспу і голова профспілко­вого комітету.    Колективний договір реєструють. Адміністрація держгоспу разом з профспілковим комітетом встановлює правила внутрішнього трудового розпорядку (нормативний акт), які регламентують внутрішньо­господарську діяльність держгоспу. Правила містять чіткий перелік обов'язків адміністрації, а також відповідальність робітників і службовців за їх порушення.

 

2. Організація управління в акціонерних формуваннях

   В Україні створюються акціонерні товариства, акціонерно-командитні товариства, акціонерні банки та ін.

   Акціонерне товариство (AT) - товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонерне товариство створюється відповідно до рішення зборів акціонерів у результаті реформування КСП, держгоспів, міжгосподарських підприємств, є самостійним господарюючим об'єктом, товаровиробником і власником виробленої продукції. Порядок утворення, самоврядування, виробничо-фінансової та зовнішньоекономічної діяльності, правовий режим власності, а також порядок реорганізації, ліквідації і розподілу власності визначаються Статутом AT.

    Види акціонерних товариств:

  • відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюд­жуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

  • закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Порядок збільшення або зменшення Статутного фонду регулюється Статутом. Статутний фонд створено шляхом оплати кожним акціонером належної йому кількості акцій.

    Майнові паї, що вносяться акціонерами до Статутного фонду в рахунок оплати належних їм акцій шляхом передачі голові правління правовстановлюючого документа, що свідчить про належність майнового паю акціонерові і внесення його до Статутного фонду АТ.

    Після передачі акціонерами земельних часток (паїв) та одержання Державного акта на право колективної власності на землю на ім'я акціонерного товариства йому надаються права власності на землю. До списку, що додається до Державного акта, заносяться прізвища лише тих акціонерів, що передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки АТ. Будь-які земельні частки, що викуповуються АТ, перетворюються на власність АТ Вартість таких земельних часток підлягає розподілу між акціонерами пропорційно до їх акцій у Статутному фонді.

    Статутний фонд поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акціонери викуповують акції, сплачуючи їх власним майном або грошима. ВАТ створюється і діє на підставі установчого договору та статуту. Вищий орган управління - загальні збори акціонерів. Кількість голосів акціонера визначається кількістю належних йому акцій. Збори правомочні, якщо мають більше 60% голосів. Виконавчий орган -правління. Контроль за його діяльністю проводить спостережна рада. Відповідальність за зобов'язання несе лише майном товариства, акціо­нери - у розмірі належних їм акцій. Розподіл прибутку здійснюють за рішенням загальних зборів: в повному обсязі, в будь-якій частині або не підлягає розподілу. Вихід з товариства - продаж усіх своїх акцій.

Акціонерне товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, основні й оборотні засоби, печатку зі своїм найменуванням, штамп і бланки зі своєю назвою, власний фірмовий і товарний знаки, емблему та інші реквізити, може бути позивачем у суді, держарбітражі і третейському суді, від свого імені відкривати і закривати розрахункові та інші рахунки в банках України і за кордоном, здійснювати фінансові операції через ощадні каси ощадного або комерційного банків.

   Акціонерне товариство здійснює свою діяльність на принципах комерційного розрахунку, самоокупності (зокрема валютної), само­фінансування, самокредитування і комерційного ризику.

Управління АТ здійснюється на демократичних засадах у поєднанні з самоврядуванням і розпорядженням своєю власністю. Товариство самостійно визначає структуру управління, штатний розпис, форму оплати праці, принципи й розмір стимулювання за паї і внескам по акціях (рис. 76).

    Вищим органом самоврядування в АТ є збори акціонерів (збори уповноважених). У період між зборами справами АТ керують Рада (Наглядова рада) та правління АТ.

Збори акціонерів АТ вирішують усі головні питання його господарю­вання і фінансування, а саме: приймають Статут АТ, вносять доповнення і зміни до нього; визначають основні напрями діяльності АТ, затверджують його плани і звіти про їх виконання; вибирають і відкликають членів Ради, голову і членів правління та ревізійної комісії; затверджують річні результати діяльності АТ, звіти і висновки ревізійної комісії, порядок розподілу прибутку і покриття збитків; приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію філіалів і представництв, затверджують їх статути; вносять рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб АТ; приймають рішення про припинення діяльності АТ, призначення ліквідаційної комісії, затверджують ліквідаційний баланс.

      Загальні збори акціонерів (збори уповноважених) скликаються не рідше одного разу на рік або частіше, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства.

     Рада АТ здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу -правління. Крім того, на неї покладаються функції, що належать компетенції зборів акціонерів (зборів уповноважених): затвердження правил, процедур та інших внутрішніх документів АТ; визначення його організаційної структури та структури управління; вирішення питання про збільшення статутного фонду АТ і суми акцій, що ним випускаються; визначення умов оплати праці посадових осіб АП, його філіалів і представництв; затвердження укладених договорів.

  Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює безпосереднє керівництво його поточною діяльністю, є правління. Роботою правління керує голова, якого обирають на зборах акціонерів. Він має право без доручення діяти від імені АТ у всіх інших організаціях, вирішує всі питання діяльності АТ, крім тих, які належать до виключної компетенції зборів акціонерів і Ради АТ.

     Правління АТ - виконавчий орган, що здійснює безпосереднє керівництво поточною діяльністю. Воно вирішує всі питання діяльності, крім тих, що є компетенцією зборів акціонерів і Ради АТ. Правління підзвітне зборам акціонерів і Раді АТ, організує виконання їхніх рішень. Засідання правління проводяться щомісяця. Правління підзвітне зборам акціонерів (зборам уповноважених) і Раді АТ, організовує виконання їх рішень. Засідання правління проводяться щомісячно і протоколюються. Голова правління АТ має право без особливого доручення здійснювати функції від імені АТ в усіх установах, організаціях і підприємствах.

    Для здійснення контролю за виробничо-фінансовою діяльністю правління АТ загальні збори акціонерів (збори уповноважених) зі свого складу обирають ревізійну комісію і призначають голову ревізійної комісії. Ревізійна комісія та її голова підзвітні виключно зборам акціонерів (зборам уповноважених) і на весь час перебування на цій посаді без згоди не можуть бути покарані в дисциплінарному порядку з ініціативи правління чи його голови.

Ревізійна комісія має право здійснювати контроль за дотриманням Статуту АТ та інших внутрішньогосподарських актів, зберіганням сільськогосподарської та іншої продукції і товарів товариства, законністю укладення і виконання укладених договорів та здійснюваних господарських операцій, витрачанням коштів і матеріальних цінностей, правильністю обліку, звітності і розрахунків з членами трудового колективу.

    Ревізії виробничо-фінансової діяльності товариства проводяться щорічно, періодично ревізійна комісія перевіряє господарську діяльність підрозділів, економічної і бухгалтерської служб і дає висновки за річним звітом правління АТ. Акти ревізій затверджуються зборами акціонерів (зборами уповноважених).

Питання для контролю знань

1. Опишіть основні аспекти організації управління в державних с.г.підприємствах.

2. Опишіть організацію управління в акціонерних формуваннях.

bottom of page